Проаналізовано національно-специфічні особливості концепту вода у свідомості етнолінгвальних українців, болгар і поляків. Національно-емоціональні особливості будь-якої лінгвоментальності зумовлені тим, що кожен народ відображає і сприймає довкілля відповідно до своєї мережі координат, в основі якої лежить національна культура. Синтетичний аналіз всіх способів об'єктивації концептів надає можливість виявити ті риси певної лінгвоментальності, які формують духовний стрижень нації.

Розглянуто проблеми українського усного мовлення, зокрема вимову звукосполук за писемними пам'ятками XIX ст. Відображення особливостей народного мовлення у писемних пам'ятках XIX ст. - важливе та надійне джерело для висвітлення початкового періоду в процесі становлення української орфоепії. Правописна система першодруків і рукописів зазначеного століття була побудована значною мірою на фонетичних засадах. Тому завдяки особливостям правопису, а частіше всупереч йому, відображалися вимовні риси, більшість з яких стала орфоепічною нормою сучасної української літературної мови.

Проаналізовано проблеми місця конотативного компонента в структурі значення слова, неоднозначного розуміння конотації як мовного явища та визначено труднощі під час класифікації конотативної лексики.

Досліджено частотні чоловічі імена, які функціонували в антропоніміконі м. Косово Івано-Франківської обл. з 1951 по 2000 рр. Матеріал, зібраний шляхом суцільної вибірки, надає змогу об'єктивно простежити якісний і кількісний склад цієї групи антропонімів.

Зазначено, що прізвиська є найбагатшим і найрізноманітнішим антропонімічним класом. Вони виникають у невеликих закритих колективах, де люди постійно спілкуються. Неофіційні іменування школярів становлять значний зріз антропонімічного простору, який за кількістю іменувань поступається лише прізвищам. Аналіз шкільних прізвиськ надає можливість говорити про специфіку дитячого мислення, особливості дитячих асоціацій у процесі творення неофіційного імені. Визначено основні групи мотиваторів, на основі яких виникають шкільні прізвиська (особливості зовнішності, поведінки та ін.).

Встановлено напрями та ступінь впливу української мови на лексико-фразеологічну систему російського мовлення Одеси, визначено місце та роль українського компонента в етнічному макрокомпоненті цього ідіому. Риси, зумовлені україномовним впливом, мають різну частотність уживання. Регулярним є вживання українізмів з архісемами "людина", "побут", "праця", "їжа", "тварина", "рослина", назв географічних і астрономічних об'єктів, номенклатурних найменувань, димінутивів. Поширеними є також дієслова з архісемами "пересування" та "поведінка", іменники і прислівники з архісемою "міра", службові слова, вигуки. Фразеологічні українізми відтворюються цілком або компонентно в контамінованих російсько-українських фразеогібридах. Етнічна маркованість українізмів здійснюється у російському міському мовленні одеситів лексичним, словотвірним, граматичним і позамовним способами. Метою вживання українізмів часто буває посилення емоційної виразності мовлення.

Досліджено ціннісні характеристики вербалізації концепту ПРАЦЯ в колективній українській мовній свідомості та в індивідуальній свідомості Т. Г. Шевченка. Матеріалом роботи слугували лексикографічні дані та художні твори Т. Г. Шевченка. Здійснений порівняльний аналіз виявив, що пріоритетною цінністю в авторській концептуалізації трудової діяльності у Шевченка виступає воля через засудження невільної/найманої праці в кріпацькому суспільстві та уславлення трудової діяльності вільних, рівноправних людей.

Здійснено оглядовий аналіз поширених способів перекладу стилістичних фігур мовлення на прикладі функціонування в українській та англійській мовах. Висвітлено потенціал досліджуваних мовних явищ у стилістичних системах мов.

Проаналізовано основні наукові погляди щодо поняття "дискурс", його категорій і типів. Особливу увагу приділено релігійному дискурсу та характеристиці його компонентів.

Висвітлено проблеми визначення природи знакової організації поетичних текстів, деталізовано роль мовного знака як складника розуміння художнього образу; названо основні ознаки знаків-індексів і встановлено спектр їх функціонального навантаження в поезіях Д. Д. Кременя.

Проаналізовано та систематизовано базові алгоритми реалізації мовної сугестивності політичних рекламних слоганів з огляду на їх іманентні впливові потенції, що стало основою для створення метамоделі реалізації сугестивної функції мови в цих дискурсах.

Розглянуто актуальні техніки нейролінгвістичного програмування, орієнтовані на здійснення впливових ефектів у різножанрових дискурсах. Розкрито їх лінгвістичну природу та пояснено роль у процесах емпатичної та сугестивно маркованої комунікації.

Висвітлено сугестивні особливості фразеологічних одиниць, аналіз яких здійснено на підставі ідентифікації кінестетичних предикатів (нейролінгвістичне програмування) у їх структурі. Визначено основні характеристики та продуктивність відповідних мовних маркерів у газетних заголовках.

Досліджено функціонально-граматичний аспект вербалізації лексико-семантичного поля (ЛСП) "місто" у художніх творах Л. Дереша. Узагальнено наявні лінгвістичні дослідження з теорії ЛСП. Виділено основні лексико-семантичні групи ЛСП "місто" у художніх творах Л. Дереша.

Розглянуто жанрові особливості твору, роль Псалтиря у текстовій палітрі творчості Л. Костенко. Поетеса звертається до біблійного тексту і творчо оброблює його. Цикл Л. Костенко становить абсолютно новий твір, який відтворює світовідчуття і світобачення авторки. Студіюючи національний, політичний контекст, християнські міфи, Л. Костенко інтерпретує їх в оригінальних псалмах. Всі 3 псалми, опрацьовані Л. Костенко, належать до першої книги Псалтиря і зберігають сюжетно-тематичну канву біблійних творів. Поетеса веде діалог з життям і Псалтирем. Опрацьовуючи канонічний текст, поетеса наповнює його власним потрактуванням мотивів, що суголосні поглядам авторки і є її дієвою позицією. Взагалі псалмам властива мова асоціацій, що характеризується постійним використанням образних порівнянь, метафор, іносказання. Основним композиційним прийомом псалмів виступає антитеза, висловлення контрастних переживань суму та радості, покаяння та хвали.

Проаналізовано ключові слова комерційної реклами як маркерів мовного впливу. Виокремлені ключові слова розподілено на групи, висвітлено низку мовних ознак зафіксованих ключових слів, за допомогою технологій нейролінгвістичного програмування розкрито їх сугестогенну природу.

Зазначено, що у межах антропоцентричної лінгвістики вивчення механізмів вербалізації емоцій є важливим і актуальним. Досліджено емоційну сферу персонажа новели "Persona grata" неперевершеного майстра української психологічної прози кінця XIX - початку XX ст. М. Коцюбинського. Лінгвістичний аналіз емоційного світу людини базується на наукових даних сучасної психології про людські емоції, їх різновиди та способи буття. Виділено два типи вербального відтворення емоцій: шляхом прямої номінації їх в тексті та через опис різних емоційних проявів. Розглянуто лексико-фразеологічні та морфолого-синтаксичні засоби вираження емоцій, особливості вербальної репрезентації емоцій у новелі М. Коцюбинського.

Розглянуто актуальну проблему - функціонування молодіжного сленгу в художньому постмодерному дискурсі. Основну увагу приділено семантичним і функціональним особливостям сленгової лексики у текстах творів І. Карпи. Запропоновано проаналізований матеріал розподілити на лексико-семантичні групи. До кожної групи наведено приклади з художніх творів І. Карпи ("Bitches Get Everything", "Добло і зло: привиди моєї школи. Планєта Тьолок", "Жовта книга: 50 хвилин. Фройд би плакав. Сни Ієрихона", "Піца "Гімалаї"). У висновках узагальнено специфіку вживання лексики молодіжного сленгу у художньому ідіолекті авторки.

З'ясовано особливості перемикання кодів у мовленнєвій інтеракції, охарактеризовано механізми кодових перемикань, проаналізовано прагматичні й стилістичні особливості даного явища в романі І. Карпи "Фройд би плакав".

Розглянуто проблеми лінгвоетикету та використання етикетних формул звертань у "Кобзарі" Т. Шевченка. Йде мова про стилістичне навантаження звертань, розглянуто особливості звертань, виражених кличним відмінком, виділено 8 різних лексичних груп звертань.